У даний час існують різні визначення людського капіталу.
З одного боку, під людським капіталом розуміють інтелект, здоров’я, знання, якість життя та інші потенційні можливості, здібності людини до виконання певного виду діяльності, тобто людський (трудовий) потенціал [Смирнов В. Т. Классификация и виды человеческого капитала в инновационной экономике [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.creativeconomy.ru/library/prd165.php.; Тугускина Г. П. Моделирование структуры человеческого капитала / Г. П. Тугускина //Кадровик. – 2009. – № 9. – С. 12-20.].
З іншого боку, це капітальні інвестиції у навчання, оздоровлення, отримання досвіду людини [ Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку : [монографія] / В. П. Антонюк. – Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАН України, 2007. – 348 с.
Левчук О. В. Особливості управління інвестиціями у людський капітал на різних рівнях економіки / О. В. Левчук // Економіка : проблеми теорії і практики : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 217. – Т.1. – С. 120–125.
Голікова Н. В. Людський капітал – ключовий фактор економічного зростання / Н. В. Голікова // Інноваційний фактор сталого економічного зростання : зб. наук. праць. – К. : Ін-т економіки НАН України, 2002. – 128 с.] (рис.1).
Рис.1. Сучасні підходи до розуміння людського капіталу Голікова Н. В. Людський капітал – ключовий фактор економічного зростання / Н. В. Голікова // Інноваційний фактор сталого економічного зростання : зб. наук. праць. – К. : Ін-т економіки НАН України, 2002. – 128 с.
Людина є джерелом інноваційних ідей, носієм знань, що дозволяють забезпечити фірмі і державі такі конкурентні переваги, які здатні за ступенем ефективності перевершити матеріальні чинники. При цьому роль людського капіталу важлива на всіх стадіях життєвого циклу інновацій від появи ідей до впровадження інновацій і контролю ефективності їх реалізації.
Не випадково освіта, як один з елементів людського капіталу, представляє собою фундаментальний фактор розвитку інноваційної економіки.
Усвідомлення цих фактів особливо важливо для нашої країни, зростання економіки в якій відбувається головним чином екстенсивним шляхом, за рахунок залучення додаткових сировинних ресурсів. Разом з тим, якщо ми хочемо, щоб розвиток нашої економіки було стабільним і інтенсивним, необхідно виробляти переорієнтацію на наукомісткі галузі, створювати сприятливі умови для науково-технічного прогресу, появи інноваційних продуктів на ринку і розвитку нових сучасних способів виробництва. Все це неможливо без залучення висококваліфікованого людського капіталу, який буде сприяти інноваційному розвитку.
Процеси розвитку людського капіталу мають специфіку в індустріальному і постіндустріальному суспільствах. В індустріальному суспільстві людський капітал є поняттям, що включає в себе головним чином продуктивні здібності, уособлюючи, таким чином, джерело продуктивної (робочої) сили людини, який є результатом інвестицій і може бути використаний в процесі виробництва. Розвинена стадія індустріального суспільства як предтеча процесам постіндустріалізації висуває нові вимоги до параметрів формування людського капіталу: до масштабного попиту на продуктивні здатності додається поки незначний попит на споживчі здібності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом [Тоффлер Э. Третья волна.-М.:ООО Фирма «Издательство АСТ»,1999].
На стадії постіндустріалізації економіки формується новий механізм розвитку людського капіталу, заснований не тільки на інвестиціях в підготовку майбутньої робочої сили, а й на діяльності індивіда в споживчої і соціальній сферах, розвитку творчих здібностей: відбувається суттєва зміна ролі людини внаслідок розвитку споживчого сектора економіки, сфери інтерперсональних послуг, масового поширення творчості. В постіндустріальному суспільстві людський капітал як соціально-економічне поняття знаходить своє справжнє зміст, оскільки виражає два взаємопов’язані процеси людського розвитку, один з яких – розвиток споживача – найбільшою мірою актуалізується на постіндустріальної стадії розвитку і виражається необхідністю накопичення споживчих здібностей, творчих і / або «соціальних» за своїм характером. У постіндустріальній економіці отримують розвиток сфери «складного споживання», де, на відміну від простого споживання, першорядну роль відіграють інформація та знання, тому від споживача потрібні відповідні даному рівню споживання здатності.
Успіх індивіда з приводу ефективної реалізації своїх продуктивних здібностей на ринках праці в чималому ступені залежить від наявності у нього розвинених творчих і «соціальних» здібностей, що визначають конкурентоспроможність індивіда як неординарного, унікального працівника. Ми вважаємо, це саме можна сказати про споживацькі здібності індивіда, які в сполученні з творчими і «соціальними» здібностями знаходять корисне застосування на споживчих ринках, в процесах внутрісімейного виробництва людського капіталу. Важливий висновок полягає в тому, що всі здібності людини (продуктивні, споживчі, творчі, «соціальні») можуть не тільки накопичуватися, а й – в процесі його продуктивною і споживною діяльності – вдосконалюватися, а також бути джерелом комплексного саморозвитку індивіда на більш високому рівні . У постіндустріальній економіці одними з найважливіших залишаються проблеми експлуатації і нерівності, існування яких накладає свій відбиток на специфіку розвитку людського капіталу в постіндустріальному суспільстві.
