Весна надій у творі генія української літератури Тараса Григоровича Шевченка «Тече вода з-під явора»
Пора сподівань, оновлення, прокидання від сну. Все це ознаки молодої зеленоьпори року — весни. Люди відчувають її прихід душею і серцем. Напевно, радіє весняній порі й геніальний митець України Тарас Григорович Шевченко.
Чудовий пейзажний вірш «Тече вода з-під явора…» це підтверджує. У цьому творі наявні фольклорні мотиви, символи-рослини («явір» і «калина»), образи міцної родини у світі тварин («качечка» з «качуром» і дітками) і у людей. «Калина» символізує дівочу красу, а «явір» — мужнього молодого козака. Все навколо зеленіє і«пишається».
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози И лози зеленіють.
Щаслива родина качки «ловить ряску», а поряд дівча бере воду. Батьки вже сподіваються на її заміжжя, бо весна — пора кохання.
Мрії та надії поета про родину втілилися в цей вірш. Але, на жаль, їм не судилося здійснитися. Родиною Т. Г. Шевченка стали Батьківщина й український народ. А він — вдячний син.
Мабуть, немає на світі такої людини, яка б не любила весняну пору року. Тоді тане сніг, пробуджується все живе, прилітають з теплих країн
птахи. Саме навесні ти відчуваєш у серці піднесення. Недаремнолюди називають зміни чи то у політичному, чи в особистому житті весною. У спадщині Т. Шевченка є вірш « Тече вода з-під явора…», написаний наприкінці життя поета.
У творі постають мальовничі пейзажі та побутові картини буття українського села. Осьчервонакалина пишається над водою, явір молодіє, кругом верболози зеленіють. На водоймищі між осоками плаває родина качок. Мама кличе своїх діточок:
А качечка випливає З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми.
На берег вийшла молода дівчина, яка набирає воду. Вона співає пісню, в якій звучить і журба, і сум, і сподівання. У житті дівчини — весна. Уже скоро вона зустріне свого коханого, з яким поєднає долю. Невдовзі молода родина поповниться діточками, їхнім сміхом, радістю, плачем, печаллю. Життя продовжиться, природа наповниться новою силою, у світі запанує нова весна:
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати?
Постає закономірне питання: чому в уяві поета постає саме ця ідилічна картина? Справа в тому, що Т. Шевченко народився в Україні, але, як знають усі, провів життя за межами рідної держави. Він неодноразово повертався до України, мріючи створити своє родинне гніздо саме в Україні, в хатині над Дніпром.
За два роки до смерті, влітку 1859 р., поет знову відвідує батьківщину. Зустрічається з братами і сестрою. Саме тоді визрівають плани оселитися в Україні, більше того, поет шукає ґрунт, щоб збудувати хату. Але його заарештовують за наклепницьким звинуваченням у богохульстві. Тільки через місяць Шевченка звільнили і запропонували негайно виїхати до Петербурга.
Руйнація надій, занепад здоров ’ я вели до усвідомлення безвиході. У являючи самотню старість, поет страждав .Усе частіше в його віршах з’являлися почуття, яким раніше душа поета чинила опір — трагізм, безнадія.
З-поміж цього ряду вірш « і ече вода з-під явора…» відрізняється чистотою й гармонійністю. Це мрія, яка стала реальністю хоча б в уяві. Звідси чисті пейзажні лінії, простота й невибагливість. Саме цим і привертає увагу читачів та шанувальників таланту Т. Шевченка вірш «Тече вода з-під явора…».
*** *** ***
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
Інші статті про творчість Т. Шевченка