Майже в усіх областях України є рекреаційні ресурси, серед яких домінують санаторно-курортні. Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України – на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосередженні в Карпатах, які вирізняються ідеальними умовами для організації як літнього, так і зимового відпочинку. Значні запаси мінеральних вод розміщенні у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любінь, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях.

[Довкілля України за 2015 рік. Статистичний щорічник. К: Державна служба статистики України, 2016. – 242 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/]

Держава проголосила туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки і культури, визначила основні цілі державного регулювання та пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму [Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України від 18.11.2003 р. № 1282-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – №50. – Ст. 2600. – С.34 – 55.]. 

Однак, несприятливі внутрішні умови розвитку міжнародного туризму і порівняно слабкі міжнародні рейтинги туристичної індустрії України спонукають активно шукати інноваційнні шляхи виходу з кризи, засоби формування по-справжньому міжнародної конкурентоздатної національної туристичної системи. 

Для подолання цих негативних явищ в Україні розроблено Стратегію сталого розвитку туризму і курортів, основною метою якої є:

– покращення рівня життя населення, відстоювання національних інтересів України у туристичній галузі;

– формування конкурентоздатного національного туристичного продукту на вітчизняному та іноземних ринках на основі раціонального застосування туристичних ресурсів, збереження історико-культурної спадщини та етнонаціональної самобутності українського народу;

– створення умов для задоволення туристичних потреб;

– реалізація закріплених Основним законом України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, зайнятість, охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я, довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей і відпочинку, туристичної діяльності;

– поліпшення правових, організаційних та соціально-економічних засад реалізації політики української Держави у сфері туризму і діяльності курортів в умовах глобалізації та євроінтеграції суспільних процесів.

Тому, згідно Стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні, пріоритетами сталого розвитку туризму і курортів є:

– формування конкурентоздатного національного туристичного продукту;

– розвиток людського капіталу в інтересах туризму;

– збереження ресурсного потенціалу туризму, формування середовища високої туристичної привабливості з метою досянення раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів;

– формування інформаційного середовища сфери туризму;

– створення єдиної системи маркетингу у туристичній індустрії;

– поглиблення міжнародної співпраці з метою забезпечення сталого розвитку туризму.

Послідовна реалізація наданих нами нижче рекомендацій сприятиме динамічному розвитку туристичної індустрії в Україні та перетворенню її в одну з високорентабельних сфер бізнесу, дозволить поліпшити рейтинги країни на світовому ринку туристичних послуг.

Досвід свідчить, що ефективне державне управління може здійснюватися лише за наявності досконалих механізмів державного регулювання. З огляду на вимоги Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», яким визначаються основні цілі державного регулювання у сфері туризму, а також шляхи реалізації державної туристичної політики [Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України від 18.11.2003 р. № 1282-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – №50. – Ст. 2600, с.37], треба підкреслити, що державне регулювання у сфері туризму здійснюється органами, яким законодавством надано повноваження щодо реалізації державної політики у сфері туризму (ст. 7). Методи (способи) державного регулювання туризму як галузі економіки відображено на рисунку. 

[Близнюк А.М., Давиденко Л.І., Коніщева Н.Й. Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація і управління підприємствами (в туристичній сфері). – 2007. – №11. – С.76-84.]

До першої групи методів відносяться: упровадження загальних правил здійснення екскурсійного, готельного, туристичного обслуговування та інших видів туристичної діяльності; установлення порядку створення, реорганізації та ліквідації туроператорів, а також порядку діяльності органів публічної влади, які здійснюють державне регулювання туризму. 

До другої групи методів відносяться: стратегії державної політики у сфері туризму; концепції розвитку туризму, адресні інвестиційні програми, цільові програми розвитку туризму, тощо.

До третьої групи методів відносяться: акредитація, ліцензування, сертифікація. 

До четвертої групи методів відносяться: нормативи; податки (збори); плата; ставки (мито, тощо); стандарти туристичного, готельного, екскурсійного обслуговування; тарифи; ціни на туристичні послуги, наприклад, у сфері соціального туризму.

До п’ятої групи методів відносяться: антимонопольне регулювання і підтримка конкуренції, відстрочки, держзамовлення, кредити, пільги, протекціонізм. 

До шостої групи методів відносяться: заборони, обмеження, приписи, санкції, штрафи, тощо; облік, статистична звітність, перевірки та інші форми контролю, позбавлення легальності (призупинення, визнання недійсними актів, дій, угод).

Процес державного регулювання сфери туризму потребує здійснення комплексу організаційних, фінансових, управлінських та інших заходів як складових ефективної реалізації державної політики та має функціонувати, на наш погляд, через такі основні механізми:  регламентуючий, стимулюючий, соціальний, коригуючий, контролюючий, організаційний.

Дослідження механізмів державного регулювання сфери туризму свідчать, що організаційний механізм є основою державного регулювання і потребує найбільшого покращення.

З метою поширення позитивного досвіду роботи у сфері туризму щодо впровадження новітніх економічних та організаційних заходів треба запроваджувати нові форми співпраці між органами місцевого самоврядування та туристичним бізнесом: створювати інформаційні туристичні центри у формі комунальних підприємств; виступати співзасновниками корпоративних підприємств у вигляді господаських товариств; надавати пільги з місцевих податків і зборів; здавати в оренду на пільгових умовах майно територіальних громад. Це дозволить сконцентрувати потенціал професіоналізму й інфраструктурного забезпечення та інформаційних зв’язків між підприємствами і владою.

Розглянемо наші пропозиції.

1) Підвищення рівня розвитку мережі і окремих об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам має бути вирішено, на наш погляд такими заходами:

А) Забезпечення комплексного розвитку територій, зокрема створення сприятливих умов для залучення коштів у розбудову туристичної інфраструктури: моніторинг інвестиційних пропозицій розбудови туристичної інфраструктури в областях України; підготовкою каталогу інвестиційних проектів у сфері туризму для презентації потенційним іноземним та вітчизняним інвесторам; участь інвестиційних проектів у сфері туризму у міжнародних ярмарках інвестиційних проектів.

Б) Забезпечення доступності об’єктів туристичної інфраструктури для осіб з додатковими потребами та інших маломобільних груп туристів.

2) Поліпшення стану українських транспортних магістралей має бути вирішено, на наш погляд такими заходами:

А) Забезпечення безпеки туристів та захист їх законних прав та інтересів, що сприятиме підвищенню якості туристичних послуг, які надаються та додержанню конституційних прав громадян;

Б) Моніторинг подій надзвичайного характеру, щодо посилення відповідальності суб’єктів туристичної діяльності перед споживачами туристичних послуг.

3) Відсутність скоординованої та ефективної системи заходів з просування туристичного продукту України на світовий ринок має бути вирішено, на наш погляд такими заходами:

А) Формування та промоушн позитивного іміджу Держави, як країни привабливої для туризму, що сприятиме збільшенню в’їздних туристичних потоків до України, утвердженню Держави на світовому туристичному ринку: розробка та реалізація маркетингової стратегії просування національного туристичного продукту України; розробка, виготовлення та розповсюдження в Україні та за кордоном друкованої продукції, яка пропагує туристичні можливості України; презентація туристичної потенції України на національних та міжнародних виставково-ярмаркових заходах, конференціях, форумах тощо; створення Національної туристичної організації.

Б) Формування та реалізація конкурентоздатних національного, регіонального та місцевого туристичних продуктів, що сприятиме підвищенню якості туристичного продукту, зростанню попиту на туристичні послуги, збільшенню надходжень від реалізації туристичних послуг до  бюджетів різних рівнів: промоушн та маркетингове просування офіційного туристичного бренду України; запровадження програми створення національної мережі туристичних брендів; створення інтерактивної покрокової бази даних, що включає інформацію про всі туристичні та рекреаційні ресурси країни, придатні для використання в туризмі, в тому числі об’єкти культурного надбання та природно-заповідного фонду, рекомендовані для відвідування туристами та для формування національної мережі туристично-екскурсійних маршрутів.

4) Технологічна відсталість галузі має бути вирішено, на наш погляд такими заходами:

А) Інформаційний супровід реалізації державної політики у туристичній галузі;

Б) Створення та ведення іноземними мовами туристичного інтернет – порталу Visit Ukraine з представленням у єдиному форматі достовірної та оперативної інформації про туристичні можливості регіонів та міст України.

5) Низький рівень сервісу має бути підвищено, на наш погляд такими заходами:

А) Поращення системи професійної підготовки кадрів сфери туризму, зокрема галерейної, готельної, клубної, музейної, ресторанної та інших видів діяльності, пов’язаних із туризмом, що забезпечуватиме підвищення рівня професійної підготовки кадрів сфери туризму та якості сервісу споживачів туристичних послуг: підготовка освітніх програм з професійного навчання у сфері туризму з урахуванням потреб ринку праці; гармонізація кваліфікаційних вимог та стандартів вищої освіти, які забезпечують підготовку фахівців сфери туризму та стандартів професійної підготовки; розробка базових компетентностей фахівців та професійних стандартів для сфери туризму; затвердження кваліфікаційних вимог фахівців туристичного супроводу; впровадження народної дипломатії, як інструменту залучення народонаселення до популяризації туризму в Державі.

Б) Забезпечення науково обгрунтованого супроводу і досліджень у сфері туризму (курортів), впровадження інноваційних розробок.

6) Відставання масштабів нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності.

А) Прийняття законодавства ЄС у сфері туризму, що забезпечить вдосконалення чинної нормативно-правової бази у сфері туризму з урахуванням досвіду провідних туристичних країн ЄС, покращення показників сфери туризму, об’єднання учасників туристичного ринку, активізацію розвитку в’їзного туризму: розробка оновленої редакції Закону України «Про туризм»; розробка законопроекту щодо створення національної туристичної організації та національного туристичного фонду; приведення до міжнародних вимог методів статистики у сфері туризму та впровадження рекомендованої ЮНВТО системи сателітних рахунків; візова лібералізація та спрощення візових процедур для туристів з країн, які є цільовими ринками для української Держави;

Б) Тотожність національних стандартів у сфері туризму з міжнародними та європейськими стандартами, що сприятиме покращенню якості національного туристичного продукту та сервісу споживачів туристичних послуг: забезпечення діяльності технічних комітетів, із залученням суб’єктів туристичного ринку, організацій роботодавців та громадських об’єднань у сфері туризму; розробка та впровадження гармонізованих національних стандартів за напрямками: туроператорська та турагентська діяльність; готелі та інші колективні місця розміщення; заклади громадського харчування; гіди та екскурсоводи; туристичні інформаційні центри; курорти та кемпінги; пляжі, велнес, спа, дайвінг; екологічний, сільський, активний туризм; виставкова та конгресна діяльність тощо.

В) Лібералізація та ефективне регулювання провадження підприємницької діяльності у галузі туризму, підвищення безпеки туристів під час мандрівок: скасування ліцензування туроператорської діяльності та впровадження реєстрів суб’єктів туристичної діяльності; відміна обов’язкової категоризації готелів та аналогічних засобів розміщення; розширення переліку видів обов’язкового страхування шляхом введення страхування цивільної відповідальності туристичних операторів; створення умов для розвитку державно-приватного партнерства у туристичній галузі.

Виправданість переходу до реалізації стратегії сталого розвитку України визначається як внутрішніми чинниками, так і зовнішніми, що пов’язані з євроінтеграційними устремліннями України та необхідністю виконання міжнародних зобов’язань України. На тлі посилення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, загальносвітової тенденції до посилення ролі держав у забезпеченні сталого розвитку туризму, вітчизняний національний туристичний продукт стає все менш привабливим та конкурентоздатним. Як результат, сфера туризму і курортів у державі не в змозі забезпечити повноцінного виконання гуманітарних, економічних і соціальних функцій, не сприяє збереженню навколишнього середовища та культурної спадщини, створенню робочих місць, збільшенню частки сфери туристичних послуг у структурі валового внутрішнього продукту.

Розвиток туристичної галузі України повинен ґрунтуватись на впровадженні інновацій у виробничо-господарський процес туристичних операторів, що, в свою чергу, потребує вкладання коштів. Загалом інвестиційна активність у туристичній сфері залежить від певних факторів, таких як: державне регулювання політики у сфері туризму; ступінь науково-технічного прогресу; сума одержаного капіталовкладення та його подальше використання в економіці туристичної галузі.

Основними напрямами інноваційної діяльності в туризмі є використання сучасної техніки і технологій у наданні традиційних послуг, впровадження нових послуг з новими властивостями, зміни в організації виробництва і споживання традиційних туристичних послуг, залучення раніше не використаних туристичних ресурсів, виявлення і використання нових ринків збуту туристичних послуг і товарів [Калитвинцева М.В. Основные направления инновационной деятельности в туризме. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/economy-311/innovation-economy-in-tourism. ].

Розглянувши запропоновані варіанти, ми пропонуємо об’єднати і посилити підходи, структурувати основні напрями інноваційної діяльності залежно від того, до якого елементу туризму вони належать (див. табл. ).

Таблиця 

Основні елементи туризму та напрямки їх розвитку в інноваційній діяльності

Елементи туризму	Напрям розвитку елементів туризму в інноваційній діяльності
Туристичний продукт	– випуск нових видів туристичного продукту  – впровадження послуг з новими властивостями в традиційний туристський продукт  – зміни в організації виробництва традиційних туристичних продуктів
Сфери діяльності, пов’язані з туризмом	– виробництво інноваційних продуктів і послуг  – використання під час виробництва інноваційних продуктів і послуг нових туристичних ресурсів, раніше не задіяних  – навчання персоналу для реалізації і поновлення їх інтелектуального потенціалу, технологічного опрацювання процесу обслуговування  – використання новітніх розробок і технологій
Організатор (юридична особа або приватний підприємець, який здійснює реалізацію туристичного продукту)	– діяльність туроператора з укладання і виконання договорів з третіми особами, що надають окремі нові або вдосконалені послуги, що входять в інноваційний туристичний продукт  – організація реклами і збуту інноваційного туристичного продукту  – збереження та посилення ринкових позицій  – вдосконалення системи менеджменту, що сприяє переведенню відносин на якісно новий рівень  – поглиблене використання телекомунікацій, створення та обробка баз даних
Учасник	– виявлення і використання нового споживача і нового ринку збуту турпослуг

 

Україна має значні потенційні можливості розвитку туризму в контексті різноманітних напрямів. Тому залучення інвестицій в туристичну галузь країни мають зайняти одне з найбільш актуальних значень, оскільки це дасть змогу залучити більшу кількість туристів і, відповідно, збільшити обсяг наданих послуг. Загалом, в Україні туристична галузь має багато недосконалостей у функціонуванні, керуванні та нагляді, що потребує окремого, негайного та системного вирішення.