Аналіз сучасного стану виробництва зерна в Україні дозволяє виявити ряд тривожні тенденції:
- диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію,
- технологічне і технічне відставання галузі,
- скорочення бюджетної підтримки.
Дослідження показали, що в зерновому виробництві необхідно враховувати наступні фактори: технічні, технологічні, біологічні, економічні, організаційно-економічні, правові. Правильне планомірне і комплексне використання основних чинників науково-технічного прогресу і здійснення їх напрямків сприятиме розвитку виробництва і реалізації зерна, підвищення ефективності зернової галузі.
Для підвищення ефективності та стійкості виробництва зерна необхідно:
Система короткострокового і довгострокового інвестиційного кредитування.
Лізинг техніки і племінного стада.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур за підтримки держави.
Бюджетне субсидування процентних ставок комерційних банків.
Концентрація виробництва по площі посіву і їх частки в загальній посівній площі.
Підвищення врожайності зернових культур – основний шлях збільшення виробництва зерна та його заготовок.
Істотним чинником, що впливає на врожайність, є впровадження високоврожайних районованих сортів, використання високоякісного насіннєвого матеріалу. Господарства повинні періодично проводити сортооновлення, тобто отримувати з селекційних станцій або з насінницьких господарств насіння еліти або першої репродукції.
Застосування високоврожайних сортів дозволяє при інших рівних умовах отримувати додатково до 15% зерна з гектара в порівнянні з рядовими сортами. Особливо велике економічне значення має збільшення виробництва пшениці твердих і сильних сортів, що становлять основу продовольчого фонду. Україна завжди славилася якістю виробленого зерна. В країні були розроблені промислові технології отримання зерна твердих і сильних пшениць. За останні роки закупівлі сильних і цінних за якістю сортів пшениці в сільськогосподарських підприємствах складу лише трохи більше половини потреби, а твердих сортів – тільки п’яту частину потреби в них. Сорт вирішальною мірою визначає якість зерна. Підвищення якості – найважливіший фактор зростання ефективності виробництва зерна. Високі вимоги, що пред’являються до якості зерна, визначаються особливою цінністю цього продукту харчування, необхідністю його тривалого збереження.
Одним з резервів підвищення якості є продаж зерна, відповідного по вологості та змісту сміттєвої домішки необхідним кондицій. Витрати праці на гектар посіву зернових культур в середньому складають 17-20 люд.-год, а на центнер зерна – близько 1 люд.-год.
Суттєвого зниження трудових витрат на одиницю продукції, підвищення врожайності і якості зерна можна досягти при впровадженні інтенсивних технологій. Вирощування зернових культур за інтенсивними технологіями передбачає розміщення їх по кращих попередниках, внесення науково обґрунтованих доз органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб, комплексну механізацію всіх технологічних процесів, раціональну організацію праці. Підвищення якості зерна, а отже, продаж його за вищими цінами впливають на кінцеві результати виробництва – зростає прибуток і рентабельність галузі.
Резервом виробництва зерна є скорочення втрат, що мають місце на всіх стадіях його виробництва і переробки. В середньому втрати врожаю при збиранні становлять 10-15%. При дощовій погоді відбувається псування зерна та соломи. Однією з причин, що затягують строки збирання, є брак зернозбиральних комбайнів і їх досить низька продуктивність.
На втрати при збиранні впливає вологість зерна. Уже при вологості більше 20% частина зерна не вимолочується, а при 30% прибирання слід припиняти, однак в господарствах прибирають зернові при вологості зерна від 15% до 35%. При цьому втрачається полова, яка по кормової цінності прирівнюється до сіна. Тому важливо правильно організувати післязбиральної доробки та зберігання зерна. Для переведення всіх процесів післязбиральної обробки і зберігання зерна на промислову технологію необхідно мати достатню кількість елеваторів, оснащених високопродуктивним зерносушильним обладнанням.
Одним із резервів збільшення споживання зерна є оснащеність борошномельних заводів сучасним обладнанням.