Нас картає Земля за жорстоке до неї відношення.
За ті болі, що ми спричиняємо їй звідусіль.
Гірко стогне Земля: “Я дарую вам стільки хорошого.
Чом же, люди, на рани мої ви ще й сиплете сіль?Кришталеві річки ви давно забруднили отрутою.
Хімікатами нищите скрізь чорноземи мої.
Ви ж бо діти мої. Чом же стали до мене ви лютими?
Неспроможна вже я відродити ліси і гаї.Ваші вчинки, о люди, стають нелогічними, дивними,
Там, де ви, неодмінно щось гине, псується, димить.
Наді мною повітря вже стало важким і задимленим.
А умиюсь дощем – легше дихати тільки на мить.І все гірше мені. Вже стаю я для вас небезпечною.
А між іншим, все краще людині іде від Землі.
То, можливо, мені свої сильні підставите плечі ви?
Щоб здоров’я не втратили ваші нащадки малі…Я Земля. Я благаю: з’єднайте зусилля, о люди!
І очистіть довкілля моє, і його збережіть.
Лиш при цьому майбутнє у вас, у дітей ваших буде.
Вам, земляни мої, стане легше і дихать, і жить.”
Ось, який текст було згенеровано завдяки штучному інтелекту. Це вірш, який написала Віолетта Дворецька, нагадує нам про важливість бережливого ставлення до нашої планети та потребу змінити свої вчинки для збереження навколишнього середовища.
Слова твору можуть слугувати нагадуванням про необхідність прийняти відповідальність та діяти для захисту природи. Він також показує, як наші дії впливають на Землю і наголошує на тому, що ми повинні працювати разом, щоб забезпечити майбутнє для наших нащадків.
Заклик автора може надихнути нас до дійсних кроків у напрямку екологічної свідомості та сталого розвитку, таких як зменшення викидів забруднюючих речовин, використання відновлюваних джерел енергії, утримання водних ресурсів та охорона біорізноманіття.
Кожен з нас може внести свій внесок у збереження Землі. Це може включати екологічно свідомі рішення щодо використання енергії, утилізації відходів, вибору екологічно чистих продуктів та поширення свідомості про екологічні проблеми серед інших людей.
